Історія Фестивалю
Перший міжнародний фестиваль фольклору "Етновир" вибухнув найяскравішими барвами в переддень Дня Незалежності 20-23 серпня 2008 року. Це насправді був культурний вибух, який хвилею свого темпераменту охопив львів'ян та гостей міста і тримав у полоні впродовж чотирьох днів на львівських вулицях та майданчиках - проспекті Свободи, площі Ринок та Музеї народної архітектури та побуту у Львові.
Музично-танцювальна програма фестивалю була надзвичайно різноманітною: 20 серпня на площі Ринок відбувся колоритний парад учасників фестивалю, його урочисте відкриття і концерт за участю українських та іноземних фольклорних колективів.
21 та 22 серпня площа Ринок вітала українські фольклорні колективи, а 23 серпня - парад і концерт учасників "Етновиру" з інших країн, що закінчився запуском у небо повітряних кульок.
Вибуховим феєрверком емоцій запам'яталося львів'янам продовження свята в Музеї народної архітектури та побуту, де одночасно на сцені проходив концерт фольклорних колективів, а на галявинах музею вирував ярмарок народних ремесел українських майстрів та країн-учасниць фестивалю.
Гала-концерт і урочисте закриття Першого міжнародного фестивалю фольклору "Етновир" перетворились у вечір дружби та конкурс оркестрів фольклорних колективів. Цей фестиваль виявився настільки яскравим та барвистим, що львів'яни та гості міста з нетерпінням очікували наступного.
Другий міжнародний фестиваль фольклору "Етновир" у 2009 р. не зрадив очікувань та відбувся не менш колоритно, ніж перший. Львівські вулиці та площі знову перетворилися на танцювальні майданчики, на яких демонстрували своє мистецтво фольклорні ансамблі з багатьох країн світу мовою музики, танцю та співу. На завершення відбувся Гала-концерт II міжнародного фестивалю фольклору у Львові "Етновир" у - Львівському Національному Академічному театрі опери та балету ім. С. Крушельницької.
Окрім яскравих і незабутніх вражень, фестиваль закарбував у Львові кредо взаєморозуміння та поєднання різних світів: "Ти бачиш світ білим, а я - чорним, комусь світ виглядає зеленим, а комусь - у багряних фарбах. Та жити нам усім, не зважаючи на власний погляд, в одному і тому ж світі. То чому ж не зробити його різнобарвним?"
